Публікації

Стаття присвячена дослідженню розвитку людського капіталу та інтелектуальних активів у бізнес-об’єднаннях. Обґрунтовано вагоме місце саме інтелектуальних активів у людському капіталі, що визначають вищу результативність діяльності підприємств. Інтелектуальні активи людського потенціалу доцільно розглядати як унікальний вид ресурсів – інтегральний компонент людського потенціалу, який трансформується (інтегрується) в структуру інтелектуального капіталу та ґрунтується на особливих (рідкісних та виняткових) економічних ресурсах, що є результатом інтелектуальної творчої, науково-дослідної й винахідницької діяльностей і здатний забезпечити отримання майбутніх соціально-економічних вигід.

Мета дослідження полягає в аналізі особливостей співвідношення інтелектуального капіталу та
інтелектуальних активів, які є ключовими для конкурентного розвитку соціально-економічних систем та формування сприятливого середовища для інновацій, креативності, підвищення конкурентоспроможності та залучення інвестицій. Визначення основних умов і чинників розвитку інтелектуального капіталу є важливим завданням, оскільки воно визначає економічну міць, добробут і якість життя на рівні організацій, регіонів та національних економік.

Про індустріальні парки в Україні почали дискутувати та робили певні спроби їх запуску ще з 2011 р., коли напрацьовувалися перші нормативно-правові положення. Проте лише у 2021 р. затвердили Закон України “Про індустріальні парки” у новій редакції та розпочали ініціювати механізми їх запуску. Війна негативно вплинула на заплановане та призупинила швидке відкриття й ініціативи створення індустріальних парків, проте робота в цьому напрямі розпочалась.

Вагомими осередками формування, ефективного використання та розвитку людського капіталу, а також прийняття ефективних рішень є різні бізнес-спільноти (ототожнюємо з бізнес-об’єднаннями). Саме добровільне об’єднання незалежних учасників ринку створює сприятливі умови взаємодії в бізнес-спільнотах на основі врахування їх інтересів і потенціалу, що сприяє генеруванню ідей та дифузії в різні напрями діяльності, сектори економіки.

Тривале військове вторгнення спричинило в економіці України суттєві
складнощі, коли майже весь бізнес (зупинився або значно скоротив свої масштаби)
сьогодні потребує значної підтримки. Розрив виробничих ланцюгів, порушення
логістичних каналів, скорочення внутрішнього попиту вказують про необхідність
пошуку нових можливостей переважно на зовнішніх ринках.

У статті досліджено рівень готовності української спільноти до Індустрії 4.0. Виявлено низький рівень розвитку елементів і взаємозв’язків в екосистемах, що стримує процеси Індустрії 4.0 в Україні. З урахуванням сучасних трансформаційних змін, викликів щодо економічного відновлення та інфраструктури України, пріоритетною стає підготовка населення до цих змін через співпрацю університетів та представників бізнесу в Індустрії 4.0 за рахунок кооперації та створення нових об’єднань.

Кластери в Україні мають проблеми з розривом виробничо-збутових ланцюгів.
Для вирішення цих проблем необхідно скоригувати діяльність кластерів в умовах воєнного стану. Порушення транспортних шляхів та переміщення бізнесу мають значний економічний
вплив на формування глобальних ланцюгів доданої вартості. Важливо оцінити політичні та
економічні фактори, що впливають на зміни у глобальних та регіональних ланцюгах доданої вартості.

У статті розкрито роль кластерів як особливої форми бізнес-спільнот. Узагальнено особливості створення та розвитку економічних кластерів України в умовах війни з росією. Визначено основні риси сучасного економічного кластеру (група підприємств, територіальна концентрація, спеціалізований орган управління, організації кластерної інфраструктури, коопераційні відносини, «м’які» конкурентні відносини, спільні інноваційні та інвестиційні проєкти, синергетичний ефект) та охарактеризовано їх на прикладі Запорізького кластера «ІАМ».

Успіхи української армії та післявоєнне відновлення України залежить від консолідації стейкхолдерів всіх рівнів у напрямі модернізації економіки та інноваційних змін, що здатне забезпечити лідери та їх команди. Провідна роль в цьому процесі належить освітній і бізнес-діяльності щодо ефективного
використання різних ресурсів і людського капіталу. Саме університети та бізнес-об’єднання (кластери) претендують на лідерство у формуванні регіональних інноваційних екосистем.

У статті представлено проблеми та шляхи їх вирішення для організації ефективного академічно-промислового партнерства в рамках нового типу спільнот практик, які розробляють навчальні модулі для університетів та бізнесу на основі сучасного
організаційного шаблону та інноваційних форм забезпечення компетентностей учасників освітнього процесу.